накликати — I накл икати див. накликати. II наклик ати а/ю, а/єш, недок., накли/кати, и/чу, и/чеш, док., перех. 1) Запрошувати, скликати кого , що небудь у якій небудь кількості. 2) на кого – що і без додатка. Викликати що небудь неприємне, небажане. 3)… … Український тлумачний словник
накликати — дієслово доконаного виду накликати дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
запрошувати — запросити (просити кого н., пропонувати кому н. прибути до когось із певною метою), просити, кликати, зазивати, зазвати, закликати, закликати, прикликати, звати; скликати, скликати, накликати, накликати, напрошувати, ззивати, зізвати (багатьох)… … Словник синонімів української мови
окликати — окликнути (називати когось на ім я / покликом привертати до себе його увагу), окрикати, окрикувати, окрикнути, накликати, накликати Пор. кликати I … Словник синонімів української мови
зводити — I зв одити і рідко ізво/дити, джу, диш, недок., звести/, зведу/, зведе/ш і рідко ізвести/, веду/, веде/ш; мин. ч. звів, звела/, звело/, рідко ізві/в, ізвела/, ізвело/; док., перех. 1) Ведучи, допомагати кому небудь або змушувати когось сходити… … Український тлумачний словник
зурочити — чу, чиш, док., зуро/чувати, ую, уєш, недок., перех., етн. За народними уявленнями – особливим, магічним поглядом накликати нещастя, хворобу на когось, завдати шкоди кому , чому небудь. •• Щоб (аби/, коли/ б) не зуро/чити! уживається, коли хтось… … Український тлумачний словник
кликати — кли/чу, кли/чеш, недок., перех. 1) Голосом, жестом просити наблизитися, підійти, обізватися; гукати (у 1 знач.), волати. || Відповідним чином гукати (свійських птахів, тварин). 2) Запрошувати когось прийти, з явитися куди небудь з певною метою.… … Український тлумачний словник
крякати — кря/каю, кря/каєш і кря/чу, кря/чеш, недок. 1) Видавати звуки кря кря (про птаха родини воронових; каркати (у 1 знач.). 2) перен., розм. Віщувати, накликати нещастя, невдачу. 3) рідко. Те саме, що квакати; кректати (у 2 знач.). 4) тільки кря/каю … Український тлумачний словник
навіщувати — у/ю, у/єш, док., перех., розм. Наперед сказати про те, що буде, що трапиться і т. ін. або, віщуючи, накликати щось … Український тлумачний словник
наволікати — а/ю, а/єш, недок., наволокти/, лочу/, ло/чеш; мин. ч. наволі/к, наволокла/, ло/; док., перех., розм. 1) Волочачи, приносити велику кількість чого небудь. 2) Натягуючи, покривати кого , що небудь. 3) перен. Накликати, зводити щось неприємне на… … Український тлумачний словник